Оксана Линів

Перша жінка на посаді головної диригентки Опери та філармонічного оркестру у місті Грац, Австрія (2017-2020). Офіційно оголошена першою жінкою-диригентом в історії Байройтського оперного фестивалю, з дебютною постановкою «Летючий голландець» до відкриття фестивалю 2021 року. Найкраща диригентка 2020 року за версією часопису «Oper! Das Magazin». Запрошена диригентка Франкфуртської опери, визнана найкращою диригенткою класичної музики у Баварській опері. Засновниця та артдиректорка фестивалю класичної музики LvivMozArt. У 2017 році створила та очолила Український молодіжний симфонічний оркестр.

Я виросла у творчій сім'ї, музика оточувала мене скрізь. Ще з дитячого віку я організовувала маленькі музичні колективи і постійно була в мистецькій атмосфері. Та пам'ятаю, що величезна мрія стати диригентом з'явилася у моєму серці, коли я вперше послухала звучання оркестру на вінілових платівках. Я була захоплена, і цю іскру несу досі крізь життя. Саме тоді я повірила у свою мрію, попри те, що довгий час ця професія вважалася суто чоловічою.

Моїм внутрішнім мірилом є впевненість у тому, що я виконую певну місію у житті. Нагороди і відзнаки — лише приємний бонус. Посада головної диригентки у Граці та завдання відкрити легендарний фестиваль у Байройті як перша жінка-диригентка — це результат колосальної роботи над собою як музикантки. І нестримне бажання постійно йти вперед.

Революція, яку здійснюють жінки в мистецтві та науці, доводить, що мрії не залежать від обмежень чи стереотипів. Специфіка роботи диригента — у вмінні водночас формувати масштабне просторове полотно і конструювати дрібні деталі. Ловити все одночасно і будувати з цього певну систему.

Адже розумієш, що від твого погляду, від твого жесту та настрою залежить робота всього оркестру. Бачити кожного музиканта на сцені так само важливо, як тримати на собі його увагу. Від цього буде залежати якість роботи.

Професія музиканта — це постійне вдосконалення. Вона досить виснажлива, проте емоції від результату швидко оновлюють мене.

Робота диригента не терпить страху перед складнощами. Я віддаюсь кожній справі на всі 100% і очікую найкращого результату від тих, із ким працюю. Буває, що сьогодні я диригую у Парижі, а завтра мені потрібно летіти на репетицію в Барселону чи Київ і одразу поринати в роботу з іншим колективом та новою програмою.

Бути диригентом — це бути ніби капітаном великого космічного корабля. Фантастичні відчуття, зізнаюсь

Місія, що формує мій шлях — вибудовувати сильний міжнародний імідж України, навчати молоде покоління бути амбасадорами своєї культури. Виконання українських творів, відкриття українських імен і взаємодія нашого музичного середовища зі світовим є важливою складовою моєї діяльності.

Моя бабуся була вчителькою української мови та літератури, і я завжди відчувала тісний зв'язок з культурою та традиціями. Українська поезія, казки — на них мене виховували. Уже потім, коли поїхала навчатися за кордон, я усвідомила, як тут мені цього бракує.

Коли після тривалої подорожі повертаєшся до рідного дому, то навіть із заплющеними очима відрізняєш запах яблук із рідної яблуні. Ці речі не матеріальні і не вербальні, але на підсвідомому рівні вони дарують душевний комфорт та відчуття дому.

Бути у процесі створення музики — дивовижний досвід. Під час репетицій і концертів формується синергія, яку важко описати. Це ніби магія, яку потрібно відчути. Вона передається слухачам і кожному, хто дотичний до творення музики

Паличка диригента для мене символічний об'єкт, адже за допомогою неї я керую відомими колективами з усього світу. Від її кінчика, від точності роботи цієї палички залежить успіх світових прем'єр та вистав.

Професія диригента вважається однією з найскладніших в музичному мистецтві. Вона виникла значно пізніше, ніж інші, в кінці XIX століття. Довгий час вона була прерогативою чоловіків. Кількість жінок-диригентів у світі навіть сьогодні — близько 3%. Тому ця посада є для мене вдвічі більш відповідальною.

Цим предметом я хочу символічно сказати, що кожен може обирати свій шлях у житті та не зраджувати своїй мрії, віддавати їй всі свої сили та енергію. Прагненням до досконалості та щоденною роботою ми можемо досягти дуже високих результатів, удосконалюючи себе самих, рідну культуру та світ навколо.

Культурна дипломатія однозначно працює. І дуже важливим у цих процесах є нове покоління українців, які вільно володіють іноземними мовами та можуть поширювати правдиву та цікаву інформацію про нашу країну

Я добре пам'ятаю день проголошення незалежності. Ми з батьками щойно повернулися з подорожі Закарпаттям. Коли я зайшла в кімнату до своєї бабусі, вона сиділа і плакала. Це були сльози зворушення і великого щастя. Вона пережила війну і депортацію, була глибоко патріотичною і духовною, віруючою людиною, і для неї комуністичні часи були непростими.

Моє бажання — через свою творчість відкривати Україну світові. Я щаслива, що, запрошуючи на концерти по всьому світу, мене завжди зазначають та представляють як українську диригентку. Також я намагаюсь додавати у програми концертів твори українських композиторів, найчастіше сучасних.

Одним із важливих для мене проєктів є молодіжний симфонічний оркестр України. Він об'єднує найталановитіших молодих виконавців, ми багато подорожуємо та гастролюємо. Хотілося б також відзначити фестиваль LvivMozArt, що сприяє налагодженню міжнародних культурних зв'язків.

Україна для мене — про тишу та гармонію з природою. Вона асоціюється з простором: це полонини Карпат, широта лінії Чорного та Азовського морів, ліси Волині та Арабатська стрілка