Олег Сенцов

Український кінорежисер, сценарист та письменник, громадський активіст. У 2012 році з повнометражним фільмом «Гамер» дебютував на міжнародному кінофестивалі в Роттердамі, наступного року презентував сценарій другої стрічки «Носоріг». Виробництво фільму не було завершене, адже 10 травня 2014 року режисера заарештувала у Сімферополі російська служба безпеки за підозрою у тероризмі. У серпні 2015 року Олег Сенцов був засуджений до 20 років ув'язнення, згодом етапований до слідчого ізолятора московської в'язниці Лефортово. Під час ув'язнення оголосив голодування, вимагаючи звільнення інших політв'язнів Кремля. 7 вересня 2019 року був звільнений у рамках обміну в'язнями між Україною та Російською Федерацією.

Мені неспокійно, коли не знімаю. Це така особлива творча тривожність. Думки та ідеї крутяться у голові, і тобі потрібно їх реалізувати. Поки не зробиш цього — воно тобі муляє.

Зараз я закінчив фільм, задум якого був зі мною останні десять років. Коли побачив його на екрані, відчув полегшення. Ця постійна потреба у творчості — немов важка ноша. Вона тільки твоя і не стосується когось іншого. Якщо результат сподобається людям — добре, ні — ну, що ж. Первинною є сама потреба створювати.

У творчості людина немов оголена. Ти такий, який є, не можеш сховатися. Часом люди намагаються прикриватися чужими ідеями, ніби фіговим листям, проте ця нещирість завжди відчутна.

Я знімаю кіно не заради глядача, це моя власна першочергова потреба. Така ж, як сон або їжа

Я з дитинства любив кіно, але не мріяв стати режисером. Починав як письменник, з оповідань. Вже потім з'явилися ідеї про кіно, про сценарії. Остаточно зрозумів, що хочу цим займатися в 30 років. Пробував вступати на різні курси режисерів і сценаристів, проте цей формат моєму характеру не підходив. Тому я зосередився на самостійному навчанні, згодом почав знімати перші короткі метри.

Вважаю, що кожен з нас має здібності та потенціал на велике майбутнє. Головне — бути особистістю, не брехати самому собі. Слідувати своєму покликанню, незважаючи на думку інших. Це єдиний шлях.

Чому в 16 років не можна стати хорошим режисером? Тобі ще немає про що розповісти. Потрібно багато чого побачити та пережити на власному досвіді.

Як казав Тарковський, мистецтво — це туга за ідеалом. Люди приходять в кінотеатри за історією, яка б розбудила їхні емоції. Хочуть побачити інше життя, пережити досвід, якого вони не мали у своєму житті.

Я не знімаю політичне та соціальне кіно, і не планую цього робити. Це занадто болюча тема, якою легко маніпулювати. Творчість та активне громадське життя вважаю за потрібне розділяти.

Знімаю тільки те, що хочу. «Гамера» зняв з бюджетом у 20 тисяч доларів та командою, що відмовилася від гонорарів. Невдовзі вийде стрічка «Носоріг». Це історія товариша, якого я знав багато років. Він — справжній антигерой, один із найгірших. І саме тому мені цікаво про нього розповісти.

«Носоріг» — перший фільм, де я відповідальний за все. Він від початку до кінця мій. Можна сказати, що справжня моя кар'єра починається з нього.

Справжній автор завжди пише про себе. Усі мої герої — це я або частинка мене в певні моменти життя

Нас не так змінила незалежність, як Майдан. Тому що отримати незалежність у 1991 році — це було ніби отримати її в кредит.

Саме на Майдані я усвідомив себе українцем. До цього національні символи були чимось далеким. Не було розуміння важливості патріотизму. Пережиті події змусили нас відчути себе громадянами, нацією, цінувати це.

На Майдані люди відчували гостру потребу в мистецтві, і після тих подій в Україні воно стрімко розвивається. Коли є спроби скидати якісь рамки, обмеження, завжди відбувається такий вибух енергії. Не тільки політичний та соціальний, а й культурний також.

Патріот — це людина, що прагне зробити для батьківщини більше, ніж для себе. Він готовий вийти зі своєї зони комфорту, поступитися власною безпекою, або й життям.

Моє життя розділилося на «до» та «після» Майдану. Він змінив мене, багатьох інших, усю країну. Шляху назад немає

У тюрмі мені не відкрився новий світ, я вже багато чого бачив та знав. Під час ув'язнення я продовжував працювати. Драфт сценарію «Носорогу» у мене вилучили під час обшуку нібито через те, що це кримінальна драма. Згрібали все, що можна було — щоб довести, що я терорист. Але не вийшло, тому що сценарій не про це.

Зазвичай я розпочинаю роботу над сценарієм з рукопису, потім набираю драфт (чернетку) у кількох ітераціях. Це третій драфт. Згодом мені віддали його в тюрмі, і я з ним їздив, перечитував, робив примітки. На основі цих приміток зробили наступну версію, за якою ми вже зняли стрічку.

Це єдина річ, яка була у мене ще з Криму. Все інше залишилося там. Я не тримаюся за ці речі, вони лишилися ніби у минулому житті.

Патріот не чекає нагороди або схвалення своїх дій. Він це робить, тому що вважає за потрібне